YAMAHA RGX121Z – цікавий інструмент від японського виробника. Зрозуміло, що з метою надання конкурентоспроможності виробу, його виготовляють у Китаї. Того, для кого це перший інструмент YAMAHA, можу запевнити – він буде приємною несподіванкою. Не без недоліків, але про це пізніше.
Якщо порівняти з конкурентами у цій ціновій категорії, відчувається добротність виробу. Лади, дуже схоже, твердосплавні, бо за пів року інтенсивного використання нема навіть натяку на протертості. Інструмент тримає строй, хоча тремоло я все ж заблокував, бо практично не користуюся ним. Прискіпливо оглядаючи доволі старий інструмент, придбаний з рук, недоліків практично не знайшов, навіть гриф встановлений під правильним кутом без якихось додаткових корегуючих прокладок, як це буває на багатьох значно дорожчих інструментах. До речі, цікавинка цієї гітари – якщо надумаєте брати, обов’язково зверніть увагу на вагу інструмента, дека якого виготовляється з трьох видів деревини – липи, агатіса та вільхи. Як правило, всі вважають вільху більш музичним деревом, ніж перші дві поророди. Визначити, який варіант вам пропонують, можна досить просто – по вазі. Якщо поруч є інструмент зі схожими формами і заздалегіть відомо, що він з липи, чи агатіса, то дека з вільхи буде відчутно важчою. Якщо різниці немає, значить легші породи. По звуку інструмент не писклявий, гарно виражені низькі і середні частоти. Завдяки деревині, сингл видає широкий, насичений обертонами спектр. Звукознімачі не екстремали, опір сингла 6,3кОм, хамбакера 13,кОм але і не зовсім мляві, як буває у CORT (3.5кОм).
А тепер про недоліки. По суті він один – повна відсутність екранування! Напевне YAMAHA пішла шляхом, характерним для деяких виробників – ми вам даємо нормальну річ за нормальні гроші, а мало приклавши руки і мізки, робіть собі з неї значно кращу) До речі, такий підхід мені до вподоби) Повертаючись до екранування –  насправді воно відсутнє повністю, навіть графітом не покрили і ще – занадто довгі дроти, що старанно збирають всілякі наводки. Проблема екранування не така вже й велика, бо придбати алюмінієву, (максималістам мідну) фольгу з клейкою основою можна у багатьох магазинах. Сама процедура обклеювання не є складною, плівка гарно лягає і тримається. Під’єднуємося до “маси” звичайним дротом, що притискається до фольги невеличким саморізом, закрученим у деку. Звісно ж необхідно з’єднати різні шари фольги між собою. Не слухайте прихильників пайки, у більшості випадків цим займаються збоченці, або люди, що хочуть нагнати собі зайвого авторитету) Справа вирішується звичайним шилом, котрим пробиваємо невеличкі отвори у місцях перекриття шарів. На якість екранування вони не вплинуть, зате надійно з’єднають між собою  шари фольги практично з нульовим опором. Не забудьмо підрізати дроти до необхідної довжини! І ще про екранування. Як правило, навіть на серйозних інструментах буває, що “земля” неправильно розведена. При екрануванні слідкуймо за тим, щоб алюмінієва плівка не попадала під екрануючий корпус потенціометрів регуляторів тембрів, перемикача звукознімачів, тільки під регулятор гучності, котрий являється кінцевою точкою з’єднання всіх екранів. Звукознімачі також не повинні торкатися екранування у деці. Фольга під звукознімачами, у отворі з потенціометрами, кожен звукознімач, кожен потенціометр і перемикач режимів окремими дротами з’єднуються на корпусі регулятора гучності. Насправді правильність з’єднання дуже важлива, бо може статися, що після екранування фонити буде сильніше, ніж до нього)
Використовував різні струни, найбільше сподобалися Thick Core Boomers 0,09-0,48 від GHS, що дали гарний звук і з синглом, і “масне” дж-дж на хамбакерах.
Інструмент YAMAHA RGX121Z – раджу! І взагалі від продукції YAMAHA одні позитивні враження. Цей виробник не дозволяє собі кидати на ринок відвертий хлам, як інші, навіть у самій нижній ціновій категорії.