CORT G110 repair and modding

Електрогітара CORT G110. Ремонт і вдосконалення.

Попав мені на днях в руки інструмент,  досить популярної в наших краях фірми CORTCORT – G110. Не з самих дешевих, по відгуках і оглядах в неті з невеличкими претензіями на якість. На перший погляд симпатичний страт, легкий, ніби акуратний.  Перша спроба щось заграти на ньому здивувала. Звук чимось нагадав старий, “добрий”, совєцький  “Урал“.  Як завжди в таких випадках,  захотілося розібратися з цим Індонезійським виробом, щоб порозуміти причини  шедеврального звучання.

Стало зрозумілим, що без розтину “тіла”, розібратися не вдасться, то й взявся за розборку “дров”.  Розкрутивши все до гвинтика, одразу знайшлася і причина поганого звучання, причому, схоже, не одна.  Моє порівняння з “Уралом” виявилося доречним, бо інструмент має всі ознаки радянського ширпотребівського виробництва. Хоча підприємству,  для якого виготовлення не танків, а саме  музикальних інструментів є основною діяльністю, здається дивним такий недбалий підхід  до якості готового виробу.  Причому всі недоліки не складно усунути, а не викидувати на ринок брак.

Основною причиною поганого звучання, виявився гриф, прикручений до деки з використанням невеличкого шматка наждачного паперу!  Отак просто, не вистачало якогось міліметра, щоб гриф сів правильно на місце, й вирішили вийти таким чином з ситуації. Далі, на грифі, якраз в тому місці, де він має щільно лягати на деку, десь на 1,5мм випирає дерев’яна заглушка,  що прикриває доступ до анкера.  Скажімо так – як у автомобіля колеса повинні бути круглими, так у гітари гриф повинен щільно прилягати до деки, бо інакше про гарний звук і сустейн можемо забути.  Враховуючи, що поверхня деки в місці, куди лягає гриф, була теж досить погано оброблена,  прийшлося зняти пару міліметрів на фрезерувальному станку. Виступ на грифі легко знявся наждачним папером.

Шукати інші недоліки прийшлося  недовго, бо, наприклад гострі краї ладів стирчали з грифа.  Така собі пальцерізка. Як правило, причиною цього є висока вологість дерева при виробництві, котре з часом просто ссохлося і лади виступили за  межі грифу. Озброївшись надфілем, тоненькою стальною пластинкою, щоб не пошкодити гриф при обробці ладів, взявся за нудну роботу.

Що далі? А далі познімав, й розібрав  кілки, які досить важко крутилися. Виявилося, що те, чим вони були змащені, перетворилося на щось, схоже на старий поролон. Невеличка кількість графітового мастила вирішила проблему. Кілки досить прості по конструкції, але стрій тримають добре. 

Наступна проблема – верхній поріжок. Він виявився зависоким і з обома скошеними боками, тобто край поріжка з боку деки, повинен бути перпендикулярним до поверхні грифа, а тут він був під кутом.  Поріжок я просто поміняв на новий, правильний, підшліфувавши його, щоб забезпечити потрібну висоту струн.

Все? Та ні! Дека, як виявилося, зсередини, в отворах для електроніки, покрита  шаром провідної фарби для екранування. Це покриття, на п’яти сантиметрах відстані між щупами мультиметра, мало опір від 30Ом до 1,5кОм в різних місцях. Як завжди в таких випадках, використовуємо алюмінієву фольгу на клейкій основі і покриваємо весь виріз під електроніку.  Знову міряємо тестером і бачимо, що деякі шари фольги взагалі не контачать між собою. Зазвичай шукаємо паяльник, флюс для пайки алюмінію і починаємо з’єднувати дротами різні шари фольги. Насправді марна трата часу, бо все вирішується за пару хвилин при допомозі звичайного шила – просто пробиваємо ним неглибоко фольгу в місцях перекриття шарів. Можна перевіряти тестером, опір  впав практично до нуля.

Маючи досвід з тремоло стратовського типу, все ж вирішив його заблокувати, від гріха подалі. Робиться це досить просто – знімаємо пружини, й пластину, яка їх тримає, затягуємо добре три гвинти, що тримають нижню, масивну частину механізму на верхній пластині, беремо два гвинтика М5 довжиною 15мм з гайками, що мають з одного боку розширену поверхню.  Гайки накручуємо на гвинтики широкою поверхнею назовні, кладемо у проміжок між нижньою частиною тремоло і декою, розкручуємо гайки, щоб надійно тримали механізм. Тільки без фанатизму, щоб не зламати. На гайку капаємо пару капель клею, щоб не розкрутилися від вібрації.

Ну що, прийшов довгоочікуваний  момент  збирання конструкції докупи! Саме відповідальне це правильно встановити гриф. Затягуємо 4 шурупи, намагаючись попасти у попередню “різьбу”, але повністю не дотягуємо. Достатньо з таким зусиллям, щоб гриф ще можна було змістити  при потребі точного позиціонування струн відносно нього.  Кладемо першу і останню струни, зміщуємо гриф так, щоб відстань між краєм грифу і струнами була однакова по всій довжині, а вже потім дотягуємо шурупи  остаточно.

“Дрова” зібрано, настав момент підключення до комбіка!  Виявляється, інструмент і не так погано звучить! Звідкілясь взявся непоганий сустейн, грати на ньому досить зручно. Це вже щось схоже на електрогітару, звичайно не оригінальний страт, але і не зовсім погані “дрова”.

З недоліків, що залишилися – низький рівень сигналу з звукознімачів.    Заміри показали, що опір синглів 3.8кОм, хамбакера 9.9кОм. Магніти не надто потужні. Тобто виробник і тут вирішив зекономити. З одного боку, низька індуктивність не є недоліком, є гітаристи, яким подобається звук саме таких звукознімачів, але як правило, вони використовують onboard підсилювач  для досягнення потрібного рівня сигналу.  Враховуючи, що всі необхідні елементи були під руками, вирішив і я встановити таку штуку. Зупинився на поширеній схемі з операційним підсилювачем TL072.  Схема детально описана в неті, то повторюватися не буду. Коефіцієнт підсилення задав 2, якраз достатньо, щоб і комбік “підігріти”, і щоб зберегти можливість гри з неспотвореним сигналом. При бажанні цей параметр міняється в широких межах.  В процесі роботи виявилося, що все ж звукознімачі PowerSound Single, хоч і мають гарну назву, але повером там і не пахло, навіть з “грілкою” вони видають якийсь нечіткий, невиразний звучок. Тут вже тільки заміною можна покращити ситуацію. Заради інтересу були куплені ноунейм звукознімачі, опором 5,5кОм. Звичайно ж не кладемо їх без перевірки, бо якщо врахувати ціну, то без сюрпризів там не могло бути. Як гадалося – так і сталося. Виробник явно старався, бо котушки навіть виявилися заекранованими мідною фольгою, правда роботягам, що екранували, забули пояснити, що виток фольги не повинен бути замкнутим електрично. Двосторонній скотч вирішив цю проблему. Дивимося далі – виявляється, магніти, приклеєні на неакуратно оброблену пластмасову поверхню, і тому відстань між ними і металевими магнітопроводами досить велика. На щастя клей тримав слабо і вони без проблем відклеїлися.  За допомогою плоского напильника, вирівняв поверхню і приклеїв на місце магніт. От тепер інструмент заграв зовсім інакше, дехто із знайомих навіть з подивом дивися на дешеві “дрова” не розуміючи, чому воно так звучить.

Потенціометр регулювання вихідного сигналу  замінив на 50кОм, один з потенціометрів регулювання тембру замінив на галетний перемикач з кондесаторами, що підключені паралельно звукознімачам, тобто дають змогу міняти частоту резонансу, що набагато розширює можливості інструмента. Другий потенціометр регулювання тембру (500кОм послідовно з постійним опором на 24кОм) підключений паралельно до звукознімачів, що надає можливість регулювати тембр зміною добротності коливального контура, утвореного індуктивністю звукознімача і ємністю додаткових конденсаторів. Про це вже писав в одній з попередніх публікацій.

Ще одним важливим фактором є підбір струн для власних потреб.  Матеріали,  з яких зроблено CORT G110, можуть гарно працювати з різноманітними струнами і видати дзвінкий, різкий, або більш стриманий  звук. Враховуючи специфіку роботи звукознімачів з додатковим підсилювачем, ми маємо ширший частотний діапазон, практично незалежні від навантаження і ємності кабелів параметри, та більший по амплітуді вихідний сигнал.

Які висновки напрошуються? Виявляється, навіть виробник з непоганою репутацією, може дозволити собі виготовити відверто неякісні речі. Я вже заради інтересу, пішов в магазин і  перепробував більше моделей від CORT. Практично всі дешевші моделі мали лади, що ріжуть пальці, велика різниця по звучанню у однотипних моделей. Хоча, попадаються і непогані екземпляри. Дивним чином, дешевша за CORT G110 модель CORT G100, порадувала якістю і цікавим звучанням. Дорожчі моделі теж ніби непогані. Але в цілому, підхід виробника насторожує і наштовхує на неприємні висновки. Раджу, якщо вже маєте намір придбати щось від CORT, взяти з собою когось, хто розуміється в електрогітарах, щоб не купити щось зовсім погане. Хтось спитає – для чого це все, якщо можна придбати нормальний інструмент, а не морочити собі голову? Справа в тому, що подеколи продаються гітари за смішні гроші, ну просто гріх не взяти. А якщо є час і натхнення, просто для себе, погратися з вдосконаленням інструменту, то воно варте того.  Успіхів!