Студійний монітор – чарівні слова, така бажана річ для всіх, хто займається музикою!) Придбавши, забігаєш додому, тремтячими руками розпаковуєш, під’єднуєш, вмикаєш якусь любиму музику і… ну і жах! Дивишся з подивом на дешеві SVEN-и, що ображено валяються в куточку, куди наспіх закинув їх, береш у руки упаковку з моніків і читаєш, чи не помилився вибором?)  Буває і так, просто налаштована під себе, навіть посередньої якості акустика, певний час може здаватися кращою, ніж більш досконалі колонки. Поступово починаєш звикати, звертати увагу на дрібниці, тонкощі, котрих раніше просто не чув і все стає на свої місця. Так сталося і у мене, ніби звик, все ок але прийшлося перенести робоче місце у іншу кімнату і вся звукова картина просто зламалася! Якісь резонанси, ачх кудись втекла. Звісно ж починаєш грішити на монітори, прислуховуватися і вилазить купа речей, на які не звертав уваги раніше. Виявляється, мої початкового рівня монітори M-AUDIO AV42 і похрипують, і дують звідкілясь на низах, посвистують. Отакої! Раніше того всього не чув! Зрозуміло, що за такі гроші цей виріб важко назвати студійним монітором але не повинно б бути все аж так погано! 
Розбирати? Звісно! Почав з простішої колонки, тої, що без підсилювача. Виявилося, що простіша у розборці та, що складніша) В першу чергу знімаємо пластмасову декоративну панель, обережно засовуючи спочатку тонший, а потім все товщий медіатор у щілину між панеллю і корпусом. Коли зазор буде пару міліметрів, руками просто витягуємо панель з направляючих пазів, що тримають її. Від’єднуємо твітер і вмикаємо апарат. Повітря шуршить і свистить у двох точках – пластмасова коробуля під вч динамік прикручена тільки двома шурупами до передньої панелі,  даючи змогу бігати повітрю, резонувати  як заманеться, у тій же коробці отвір для дротів не герметизований і весело посвистує у такт з басовим барабаном. Та сама історія з трубою фазоінвертора, що нещільно прилягала до отвору у корпусі і паз не був загерметизованим.  Також варто краї внутрішнього кінця труби закруглити, бо на високих потужностях гострі краї теж виконують свою власну, не завжди музичну, композицію) Герметизуємо вказані місця і збираємо все у зворотньому порядку.
Колонка лівого каналу, та що з підсилювачем, розбирається простіше, бо не тільки задня панель на шурупах, а і декоративна передня, що прикручена зсередини. До недоліків правої колонки у лівій ще додається два отвори: під потенціометр регулювання гучності і штекери для під’єднання навушників, та МП3 програвача. Останнім герметизація не допомогла, дули й надалі, додаючи дуже неприємні призвуки. Вже зібравши все я їх просто заклеїв скотчем. Дуже раджу звернути увагу на те, як такі, здавалося б мізерні отвори, впливають на звук! Ніби все готове, вмикаємо і тільки тепер доходить, що як ці дрібниці псували звучання!
До речі, причиною незрозумілого звучання після зміни місця, були не вказані вище недоліки, а просто вкрай невдале для акустики розташування. Вплив на ачх акустичних систем кімнати всі дуже недооцінюють. У моїй, практично тільки в одному місці нема дикого, у три рази підйому амплітуди на частоті 130Гц. Перевірити це можемо за допомогою мобільного телефону. Завантажуємо просту і зручну у користуванні програму FUNCTION GENERATOR. Вхід підсилювача з’єднуємо екранованим кабелем з виходом для навушників телефону, регулятори тембру вимикаємо  і, плавно міняючи частоту синусоїдального сигналу, відмічаємо для себе частоти, де звук гучніший, чи тихіший від загального рівня. Наприклад, знайшовши найгучніший пік, пробуємо поносити по кімнаті акустичну систему, щоб знайти точку, де гучність стає нормальною. Як правило, оптимальне місце знаходиться у самій незручній для встановлення точці) Зрозуміло, що такий метод вимірювання не є самим точним, але якусь уяву про недоліки звучання все ж дає. Існують спеціальні пристрої, у комплект яких входить високолінійний вимірювальний мікрофон, та пристрій, за допомогою якого формується крива компенсації ачх, щоб добитися її максимальної лінійності. Штука дорога і все що слухаємо, повинне проходити через неї. Та і гарантує вона параметри тільки у точці, де стояв мікрофон під час замірів.  
У M-AUDIO AV42 встановлені динамічні головки ноунейм, взагалі без написів і натяків на виробника. Підсилювач зібраний на “автомобільній” чотирьохканальній мікросхемі TDA7377, по два канали увімкнено у міст. Схема класична і дає непогану якість звучання. З іншого боку, заявлені 20Вт потужності ця схема може видати вже при значних спотвореннях. Блок живлення імпульсний, якісь ознаки наводок відсутні. Не полінувався, під’єднав до високоякісного потужного підсилювача. Навіть на малій гучності відчувається, що встановлений підсилювач для цих динаміків заслабий, таке враження, ніби увімкнутий лімітер. Кросовер, якщо один електроліт можна так назвати, самий примітивний. Криву ачх виробник сором’язливо ніде не публікує, зате на слух зрозуміло, що вона значно краща, ніж у звичайних побутових систем. Зрозуміло, що акустичні системи таких малих розмірів на низьких частотах не мають необхідної віддачі, хоча на слух низи є і досить непогані але використання цієї акустики без саба для зведення не дасть об’єктивної звукової картини.
Саме незрозуміле у цій історії відношення виробника до якості роботи. Чому, одна із найвідповідальніших і по суті самих простих операцій, не була виконана? Звісно, це виріб нижчого цінового сегменту, але такі проколи навіть тут викликають подив і псують імідж виробнику!