Як правило, почувши слова «молодий ужгородський музикант», одразу в уяві постає образ талановитого хлопчини, що на пішохідному мості грає під мінусовки сумні шлягери, збираючи гроші на батарейки для підсилювача, щоб було на чому грати наступного дня. Виявляється, може бути й інакше. Доказом цього є відомий талановитий трубач з Ужгорода, учасник гуртів Оркестр Радості Ватага, Триставісім та Jam Ungvar Sessions – Володимир Щобак.

– Як ти став трубачем?

– Сталося це зовсім випадково. Якось побачив виступ диксиленду і мені страшенно сподобався звук труби. Не попередивши батьків, я самотужки записався у музичну школу, досить таки попсувавши їх плани на моє майбутнє. Мама взагалі мріяла віддати мене у духовну семінарію, про музику ніколи й мови не було. Спочатку мій викладач, який був кларнетистом, порадив мені грати на сопілці, пізніше перейшов на трубу і я назавжди закохався у цей інструмент. Наступним етапом стало музичне училище, де я вже намагався, хоча б по мінімуму, освоїти більше різних інструментів: перкусія, клавішні, бас-гітара. Також займався вокалом, але надаю перевагу грі на інструментах, ніж співу. Я не заучка, навчання давалося легко. На четвертому курсі був старостою групи духового відділу, міг підмінити без проблем тимчасово викладача. З диригування теж тверда п’ятірочка була. – Читати далі на VAROSH